Укрінформ аналізує, як останні монетарні рішення НБУ впливатимуть на доступність кредитів та розвиток економіки
Національний банк України оприлюднив свій оновлений макроекономічний прогноз на 2020 рік. За розрахунками регулятора, економічне зростання прискориться у 2020 році до 3,5% (з 3,3% у 2019), а в наступні роки становитиме близько 4%. Протягом 2020 року інфляція перебуватиме в діапазоні 5%. Знизивши на початку року облікову ставку до 11%, НБУ прогнозує на кінець 2020 року її подальше зниження до 7%. А це вже буде досить комфортна ціна грошей для економіки. Щоправда, для того, щоб сценарій реалізувався і ціна трансформувалася у доступні кредитні ресурси, владі потрібно ще чимало потрудитися над структурними змінами в господарському механізмі країни.
Постукати по дереву на економічну удачу
Попри різні оцінки та інтерпретації вітчизняних соціально-економічних досягнень, економічне життя країни останнім часом, на наш погляд, демонструє стриманий оптимізм. І є кілька маркерів, які так чи інакше дають зрозуміти, що в українській економіці не так все й погано. Не будемо глибоко вдаватися в подробиці, просто перерахуємо ці маркери.
1. Паливний ринок
Якось непомітно пройшла новина, про те, що минулого року в Україні зафіксовано максимальне споживання моторного палива за останні 10 років. Більше було тільки на підйомі в 2008 році. При чому, за словами Сергія Куюна, керівника консалтингової агенції А-95, частка дизельного пального в структурі споживання палива зросла за 10 років з 49% до 64%. Мовляв, це хороший індикатор стану справ у промисловості, оскільки дизельне пальне – це кров економіки (залізниця, армія, транспорт, особливо, сільське господарство).
2. Аграрний експорт
Експорт аграрної продукції з України за минулий рік збільшився на 19% і сягнув рекордних $22,2 млрд. Імпорт агропродукції також зріс - до $5,7 мільярда (+14% у порівнянні з 2018 роком), інформує Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ). Як відомо на сьогодні Україна входить до трійки головних постачальників агропродукції в Євросоюз.
3.Металургійне виробництво
Щомісячне виробництво прокату чорних металів в січні несподівано виросло до 1,63 млн т. - це вище, ніж минулорічний аналогічний показник на 1.4%. Взагалі в 2019 р. більше вироблялося тільки протягом березня-травня, потім обсяги виробництва падали прискореними темпами. Звісно, за результатами місяця роботи вітчизняної металургії робити висновки зарано, але є надія, що промислове виробництво в січні не впаде настільки сильно, як у попередні місяці.
Логічно припустити, що стан справ в інших галузях теж більш-менш задовільний і це дозволяє зробити висновок про наявний потенціал для заданого курсу на економічне зростання. Ось тільки де брати ресурси?
Політика ще не зовсім стимулююча, але вже не жорстка
А це вже питання до влади, яка останнім часом рапортує про налагодження сприятливої монетарної політики в країні. Як це виглядає - докладніше.
Завдяки компенсації в $2,9 млрд., отриманих НАК «Нафтогаз України» від Газпрому на виконання рішення Стокгольмського арбітража 2018 року, а також притоку більше ніж $4 млрд на купівлю вітчизняних ОВДП, та $12 млрд від трудових мігрантів, платіжний баланс України в підсумку за 2019 рік зведено з профіцитом $6 млрд. Тобто, Україна в цілому за підсумками року отримала більше валюти, ніж витратила. І це вже п'ятий рік, який завершується плюсовим платіжним балансом, засвідчують дані НБУ. Для порівняння, у 2018 році профіцит склав близько $3 млрд.
Ситуація з платіжним балансом напряму підкріплювала вітчизняний валютний ринок. Як ми всі пам'ятаємо минулий рік ознаменувався суттєвим зміцненням гривні (майже 19%). Жорстка монетарна політика НБУ, який увесь це час утримував високу облікову ставку та майже не втручався в торги валютою, дозволила знизити інфляцію в країні за рік з 9.8% до 4.1% (планувалось до 5%). Та НБУ це не врятувало від критики, особливо з боку, експортерів та національних виробників, які зі зміцненням гривні втрачали доходи, залишаючись при цьому на голодному кредитному пайку. Початок же року в Україні відзначився очікуваним курсовим відкатом - ростом курсу долара. Через те, що потік гарячих грошей під купівлю ОВДП поступово міліє - валюти на ринку ситуативно меншає і це штовхає курс догори. Станом на вівторок 4 лютого офіційний курс становив 24,8 грн/долар, це при тому, що 1 січня долар коштував лише 23,6 грн.
Однак, НБУ вирішив, що час відпустити монетарні віжки і в кінці січня знизив облікову ставку до 11%. Це ще не відповідає визначенню «стимулюючої» монетарної політики, але вже точно не дозволяє говорити про неї, як про «жорстку».
По-перше, вона так чи інакше сприяє зниженню вартості кредитних ресурсів в економіці, бо саме показники інфляції та облікової ставки є одними з ключових орієнтирів у ціновій політиці банків. По-друге, зі зниженням облікової ставки у нерезидентів та місцевих покупців ОВДП (а це в основному банки) падає цікавість до державних цінних паперів та до депозитних сертифікатів НБУ, як альтернативних об'єктів вкладання вільних коштів.
Ще на початку 2019 року Мінфін продавав ОВДП під 18.5%, а січні 2020 року - вже під 9.9%. Крім того, Мінфін тепер залучає ресурси на термін від 3 місяців до 7 років. Іншими словами, якщо рік тому, купуючи державні цінні папери вітчизняні банки могли заробляти 18% річних практично без ризику, то сьогодні їх прибутковість знизилася в 2 рази. Тобто, альтернативні об'єкти інвестицій стали менш прибутковими.
Усе це, за логікою монетарної влади, рано чи пізно має підштовхнути банкірів до більш активних операцій з кредитуванням реального сектору. Наприклад, Ощадбанк вже заявив про зниження відсоткових ставок за депозитами на 0,5-2 відсоткові пункти та про зниження відсоткових ставок на 1% за всією лінійкою кредитів для малого та середнього бізнесу. Зниження депозитних ставок стало результатом зменшення Національним банком України облікової ставки, - заявила прес-служба Ощадбанку.
Хочеться у фінансовий рай, та кредитні ризики не пускають
Здається, процес дуже повільно, але пішов. Звісно, цього дуже чекають усі підприємці України. Однак, в середовищі економістів все ще присутній великий скепсис стосовно суттєвої активізації кредитування реального сектору.
Заступник виконавчого директора від України в Міжнародному валютному фонді Владислав Рашкован стверджує, що ще одна важлива складова вартості кредитів - величина кредитного ризику - особливо не змінилася і залишається високою.
За минулий рік не було прийнято важливе стимулююче (для захисту кредиторів) банківське законодавство. Крім того, банкірів (та й нових інвесторів) лякає якість судової системи та слабкість державних інститутів. Поки ці важливі системні речі не будуть вирішені, складно очікувати, що рівень кредитного ризику знизиться, а, отже, цей фактор не буде позитивно впливати на кредитні ставки, - наголосив Владислав Рашкован у своєму дописі в FB. Та й конкуренція на банківському ринку особливо не змінилася на краще - 4 державні банки все ще домінують, маючи частку в понад 50% ринку. Конкурувати з ними за хорошого позичальника можуть лише банки з іноземним капіталом.
Тому загалом Владислав Рашкован прогнозує, що при плановому рівні інфляції в 5-6% в наступні місяці реальні кредитні ставки можуть знизитися навіть до 10% в гривні. Хоча більшість аналітиків схиляється до думки, що при обліковій ставці в 11%, банки можуть знизити свої кредитні ставки з наявних 20% до 16-17%, але це при надійних заставах.
Очікується, що певного кредитного драйву економіці додасть також кредитування мікро- та малого бізнесу в рамках державної програми «Доступні кредити 5-7-9%», запровадженої за ініціативи президента та прем'єр-міністра України. За попередніми розрахунками програма допоможе створити близько 90 тисяч нових робочих місць. Про високу зацікавленість в ній свідчить той факт, що за кілька днів після запуску програми до Приватбанку вже подали більше заявки 9,3 тисяч підприємців та представників малого бізнесу.
Проблеми із захистом прав кредиторів є структурним феноменом, але саме ці проблеми жорстко обмежують фінансовий сектор у реакції на процентні ставки. В країнах з низькими та середніми доходами, що переживали девальваційну-інфляційну та банківську кризу, досягнути зниження інфляції часто набагато легше, ніж створити умови для експансії банківського кредитування. Чому? Швидкість реформ у фінансовому секторі є вищою, ніж в секторі загальнодержавного управління, судочинства та правоохоронної діяльності. Незалежний центробанк відносно швидко повертає інфляцію до прийнятного рівня, а от структурні реформи — продукт складних колективних взаємодій, які часто паралізуються недовірою між ключовими соціальними групами. В будь-якому разі місія активізувати кредитування «малою кров’ю» є нездійсненою, - резюмував Віктор Козюк, член ради Національного банку України.
Марина Нечипоренко, Київ