«Точка на карте» приглашает в путешествие в Литературно-мемориальный музей Оноре де Бальзака, что в селе Верховня Ружинского района
Щасливі, натхненні та успішні три роки свого життя французький письменник Оноре де Бальзак провів у селі на Житомирщині. Там він жив у палаці, який називав Лувром, де йому сяяла “північна зоря” Евеліна Ганська.
Цього разу проект «Точка на карті» запрошує у мандрівку до Літературно-меморіального музею Оноре де Бальзака, що у селі Верхівня Ружинського району.
Маршрут приурочений до 220-річчя від дня народження всесвітньо відомого письменника. З цієї нагоди ж наступного тижня, а саме - 14 березня - розпочнеться масштабний культурний захід «Balzac Fest», що триватиме аж до 8 червня на різних локаціях у Києві, Житомирі, Бердичеві та Верхівні.
Мальовнича і тиха місцина оповита романтичною історією графині, яка крадькома від чоловіка 17 років листувалася з письменником, котрий причарував її своїми творами. Тільки уявіть, як складно було чекати відповіді у ХІХ столітті, коли не було ні тобі соціальних мереж, ні експрес-доставки листів. Палка любов, загартована часом і відстанню, зрештою переросла у шлюб, але тривав він лише 5 місяців.
Верхівня приваблює туристів не тільки розповідями про Бальзака та Ганську, а й красою маєтку, що досі зберігає свою величну автентичність. Утім дороги, що ведуть до палацу, стримують багатьох охочих туди потрапити. Автошляхам ще далеко до туристичної привабливості, але хитаючись в автобусі, що підстрибує на ямах та вибоїнах, можна собі уявити, як Оноре де Бальзак їхав до коханої каретою десь 200 років тому. Вочевидь, тодішній стан доріг був десь такий же.
ПОЧУТТЯ ДО ЖІНКИ, ВИСЛОВЛЕНІ У 444 ЛИСТАХ
При в’їзді у Верхівню треба нагадати водієві автобуса, аби зупинився біля технікуму, тоді парковою алеєю пройти кількадесят метрів, а далі вже не заблукаєте. Палац Ганських вражає своїми високими білими колонами та пофарбованим у яскравий колір фасадом. Мабуть, саме таким побачив його при заході сонця і Бальзак, коли вперше приїхав у Верхівню.
Екскурсовод Наталія Кушим проводить дерев’яними сходами з поручнями до музею, де утрьох кімнатах – вітальні, робочому кабінеті та спальні – впродовж 1847-1850 років жив і писав Оноре де Бальзак.
«Все розпочалося у 1959 році, коли тут створили кімнату-музей, зібравши експонати на території маєтку та села. Тоді екскурсії проводили студенти аграрного технікуму, який розмістили у приміщенні палацу. У 1994 році заклад отримав статус Літературно-меморіального музею Оноре де Бальзака. У трьох кімнатах всі речі оригінальні, крім робочого столу музейних працівників. Ними користувався сам Бальзак, або торкався їх чи хоч би бачив», - зауважила екскурсовод.
До появи Бальзака Верхівня вже мала свою історію. Саме це село обрав для будівництва садиби один із найбагатших людей України граф Венцеслав Ганський. На той час він володів 33 тисячами гектарів землі на території Радомишльського, Ружинського та Пулинського районів Житомирщини.
Будівництво маєтку у стилі ампір тривало впродовж 20 років під керівництвом французького архітектора Блеріо. Зведення палацу завершили у 1800 році, а поруч із ним з’явилися флігелі управителя та кухні. Крім того, навколо висадили ландшафтний парк, побудували мисливський павільйон, оранжерею та сімейну каплицю-усипальницю.
Близько 1819 року Венцеслав Ганський одружується з 19-річною графинею Евеліною Ржевуською із багатодітної родини польських шляхтичів, яка була молодшою за нього на 22 роки. Жінка володіла п’ятьма мовами і мала неабиякий літературний хист. У подружжя народилося п’ятеро дітей, але четверо з них померли маленькими. Тож Ганські обожнювали єдину свою доньку Анну.
Молода графиня любила читати і таке хобі згодом кардинально змінило її життя. У бібліотеці верхівнянського маєтку було близько 15 тисяч книг, серед яких особливою популярністю у жінки користувалися твори французького письменника Оноре де Бальзака.
Якось під час подорожі Евеліна завітала до своєї сестри Кароліни, що мала в Одесі відомий літературний салон, до якого навідувалися Адам Міцкевич, Кіндрат Рилєєв, Олександр Пушкін. Кажуть, що з останнім Ганська була знайома особисто. Гостюючи там, Евеліна написала перший лист Бальзаку, з якого й почався їхній 17-річний поштовий роман. Спочатку вона не підписувалася своїм іменем та прізвищем, а залишала в кінці листа єдине слово «Іноземка». В одному з листів Ганська просить літератора, аби він опублікував оголошення у газеті «Котід’єн» про те, що пан Б. читає листи від іноземки. Бальзак так і зробив, а графиня натомість відкрила йому своє ім’я.
«Бальзак мав одразу зрозуміти, що йому пише не звичайна жінка, адже Евеліна досконало знала французьку. Крім того, листи приходили на рожевому гербовому папері родини Ганських. Бальзакознавці стверджують, що за своє життя автор отримав понад 3 тисячі листів від різних жінок. Щодо графині, то їй він адресував своїх 444. Коли письменник мав натхнення на свої твори, відповіді для Евеліни були короткими, а як музи його полишали, то писав багато. Сама ж графиня після смерті коханого знищила свої листи до нього і про що там ішлося, ми вже ніколи не дізнаємося», - додала Наталія Кушим.
Оскільки Евеліна мала титул графині та ще й була заміжньою, листування з чужим чоловіком вважалося неприйнятним. Утім вони переписувалися через адресатів, на чиє ім’я приходили листи у подвійних конвертах. Відомо, що спочатку листи від Бальзака отримувала нянька доньки Ганських, потім передавала їх графині.
До 200-річчя від дня народження романіста у Франції видали двотомник із його листами до Евеліни Ганської. В Україні є тільки два його примірники, які зберігаються у Верхівні.
ПЕРШЕ ПОБАЧЕННЯ «НАПОЛЕОНА» І ГРАФИНІ
Перша зустріч Евеліни та її літературного генія відбулася у швейцарському місті Невшатель під час мандрівки Європою сім’ї Ганських разом із прислугою. Вони завчасно спланували це побачення і оскільки не знали одне одного в обличчя, домовилися, що графиня чекатиме в міському саду, тримаючи в руках квітку і книжку.
«Коли вона побачила, хто до неї наближався, виникло бажання встати і піти, - розповідає Наталія Кушим, - Не таким вона його уявляла. До неї підходив невисокий і досить огрядний чоловік, він мав купу скуйовдженого волосся на голові та ще й проблеми із зубами. Проте зустрівшись із ним поглядом, жінка зрозуміла, що це той чоловік із листування, на якого вона чекає».
Згодом Ганська написала у листі своєму братові Генріху, що познайомилася із письменником Бальзаком. Його вона характеризувала як дуже поважну та розумну людину, писала, що він трішки подібний до брата і водночас схожий на Наполеона. На одному з портретів Бальзак справді зображений так, що дуже нагадує французького імператора.
Враженнями від знайомства з графинею Бальзак поділився у листі до сестри Лори. Він писав, що Евеліна дуже мила, красива, витончена жінка, яка має мармурову білу шкіру і маленьку ручку, створену тільки для кохання. Тоді Ганська приховала свій вік і сказала, що їй 27 років, а не 32.
Після першої зустрічі закохані зустрічалися ще кілька разів. Хоча Бальзак отримував запрошення від самого Венцеслава Ганського відвідати Верхівню, жодного разу за життя графа там не побував. Відомо, що чоловіки теж листувалися, обговорюючи мистецтво та літературу.
Усі ці довгі роки письменник вірив, що дочекається Евеліни і кохатиме її вічно. Одного дня його мрія таки здійснилася, коли отримав лист про те, що графиня овдовіла. Венцеслав Ганський помер у 60-річному віці. Утім сподівання Бальзака, що вони одразу зможуть бути разом, не справдилися, - на заваді цьому стало кілька обставин. У Ганської виникла судова тяганина із родичами покійного чоловіка за землі і маєток, а її донька Анна ще не була заміжньою. До того ж, спільні знайомі розповідали Евеліні про досить вільний спосіб життя Бальзака, якого ще називали французьким Дон Жуаном.
Евеліна Ганська відстояла в суді Санкт-Петербурга своє право на спадщину і звідти вирушила в подорож із Оноре де Бальзаком. Графиня завагітніла від письменника, але перехворівши пневмонією, народила мертву дитину.
Згодом Евеліна видала доньку заміж за Жоржа Мнішека, нащадка останнього правителя Польщі Станіслава Понятовського. Свідком на їхньому весіллі був Бальзак.
ПАРИЖ-ВЕРХІВНЯ-ПАРИЖ
У вересні 1847 року Оноре де Бальзак вирушив до Верхівні. Із Парижа він потягом доїхав до Берліна, а далі за 8 діб каретами через поштові станції добрався до Верхівні.
«Бальзак був вражений красою, величчю та розкішшю маєтку. Він навіть писав сестрі, що там безліч вікон зі справжнім склом. У Парижі він знімав найдешевші кімнати або жив у своїх знайомих. Миттєве збагачення було нав’язливою ідеєю всього його життя. Він часто вкладав гроші у ризиковані проекти, практично весь час жив у борг і продавав свої ще не написані твори. Натомість у Верхівні Евеліна забезпечила його матеріальними благами і прислугою. Практично Бальзак потрапив у казку і був далеким від того, як створювався такий достаток», - акцентувала екскурсовод.
Життя у Верхівні надихало автора, за три роки він написав там 16 творів. Зокрема на у селі Житомирщині з-під його пера вийшли «Людська комедія», «Мачуха», «Петро І та Катерина», «Театр такий, яким він є» та інші.
Графиня Евеліна Ганська добре розуміла, що за імперськими законами, виходячи заміж удруге та ще й за іноземця, вона автоматично втратить усе своє майно. Тож подала до імператора прохання на шлюб і дозвіл виїхати за кордон. Чекати довелося довгих три роки.
Ганська знала про невиліковну хворобу свого коханого, але це не стримало її від того, щоб стати його законною дружиною. Обвінчалися з Бальзаком вони 14 березня 1850 року в костелі святої Варвари у Бердичеві.
Наталія Кушим зауважила: «Вони вінчалися о 7 годині ранку. Свідками на весіллі були поет Густав Олізар із Коростишева, брат якого допоміг прискорити одруження, а також донька Анна з чоловіком і ще одна жінка з Ружинського району. У метричній книзі, що велася при костелі, був зроблений запис, що вінчається юнак Бальзак у віці 50 років».
За півтора місяці після вінчання на першій сторінці в газеті «Кієвскіє губєрнскіє вєдомості» було опубліковане оголошення, що Ганська отримує дозвіл на виїзд за кордон.
Подружжя придбало будинок у Парижі, тож після одруження вирушило туди. Якщо до Верхівні Бальзак доїхав за 8 днів, то у Францію повертався з дружиною аж місяць. Письменник мав проблеми із мозковим кровообігом та серцем, тож часто доводилося зупинятися у знайомих чи в готелях.
Існує припущення, що хвороби у романіста могли виникнути через надмірне захоплення кавою. Численні борги змушували його багато писати. Свою працездатність і витривалість автор підтримував кавою, якої випивав до 50 чашок за добу. Тонізуючий напій готував не з мелених, а подрібнених кавових зерен, що гарантувало сильніший ефект.
У шлюбі вони прожили лише 5 місяців. Бальзак важко захворів, Евеліна Ганська весь цей час була поруч, доглядаючи його. Після смерті чоловіка вона отримала заповіт на його літературну спадщину і борги, які згодом погасила.
Графиня видала неопубліковані твори Бальзака, частину з яких доопрацювала з його друзями. Згодом запросила до себе на постійне місце проживання доньку. Відомо, що Ганська перебувала у цивільному шлюбі з приятелем Бальзака художником Гюставом Доре і померла у віці 80 років.
НА BALZAK FEST ДО МАЄТКУ ГАНСЬКИХ
Маєтку Ганських у Верхівні неабияк пощастило залишитися таким, яким його запам’ятали ті, хто проживали там у ХІХ столітті.
«Перед від’їздом до Парижа Анна продала маєток і землі своєму дядькові Адаму Адамовичу Ржевуському. Його родина володіла Верхівнею до 1916 року. Далі те все націоналізували, а власники виїхали до Польщі. Із 1921 року тут була створена агрошкола, а в 1933 році об’єднали декілька агрошкіл, створивши Верхівнянський сільськогосподарський технікум, який існує і донині. Будівля не зазнавала кардинальних змін, її не перебудовували, а вся ліпнина тут досі оригінальна. Так само у ландшафтному парку не вирізали дерев», - каже екскурсовод.
Стіни у кабінеті Бальзака вкриті штучним рожевим мармуром ще з часів ХІХ століття, на підлозі парадного входу лежить та сама плитка, якою ходили Ганська та Бальзак, а оздоблення бальної зали вражає витонченою ліпниною.
Щоправда, із 15-тисячної бібліотеки до нашого часу дійшло тільки 600 книг, які зберігаються в архіві Житомирського обласного краєзнавчого музею.
Територію маєтку оточує ландшафтний парк площею близько 3 гектарів. Там ростуть коркове дерево, залізне дерево та модрина, що не характерні для цієї місцевості. Далі на 50 гектарах, де колись були мисливські угіддя, розрісся суцільний ліс.
Заради дружини Венцеслав Ганський наказав кріпакам викопати ставок, де розводили лебедів. Водойма з часом висохла і перетворилася на яр, через який прокладений побудований із червоної цегли на початку ХІХ століття двоарковий міст.
Стежкою, викладеною з бруківки, йдемо з Наталією Кушим до сімейної каплиці-усипальниці, де були поховані Венцеслав Ганський та четверо його маленьких дітей. У храмі колись облаштували спортзал, а потім склад мінеральних добрив, але наруги над померлими вдалося уникнути, адже останні власники маєтку вивезли прах родичів зі собою. У каплиці зараз церква, де на службу Божу збираються місцеві парафіяни.
У межах «Balzac Fest» святкові заходи з нагоди 220-річчя Оноре де Бальзака пройдуть у Верхівні 25 травня. Зокрема, гостей запрошують на гала-вечір у садибі Ганських, виставку «Життя і творчість Бальзака» і концерт класичної музики часів письменника. Крім того, у планах організаторів заходу встановити у парку бюст Бальзака та промаркувати маршрут до маєтку.
Ірина Чириця, Житомир-Верхівня
Фото автора