Парк природи Беремицьке, що в Остерській ОТГ на Чернігівщині, - місце унікальне. Тут відтворюють первозданну природу, яка була в цих краях до утворення Київської Русі
Втілюючи ідею ревайлдингу (відновлення природи, притаманної тій чи іншій місцевості), працівники парку засаджують і заселяють територію тими видами рослин, тварин, птахів, комах, які утворять замкнутий біологічний цикл прадавнього чернігівського Полісся. Одночасно розвивають туризм.
ЗВІРІ НА ЕКОСТЕЖЦІ
Нагода відвідати парк Беремицьке трапилася, коли Чернігівський Центр розвитку місцевого самоврядування Програми U-LEAD з Європою організував прес-тур Кращі практики та успіхи Остерської громади. Ознайомившись із сьогоденням та оглянувши пам’ятки містечка Остер, журналісти переїхали на територію парку Беремицьке, що всього за 5 км від центру громади.
На вході нас зустріли Тетяна Ферльовська - директор Благодійного фонду Беремицьке Біосфера, який разом з іноземними партнерами опікується парком, та менеджер з регіонального розвитку фонду Ростислав Полушвайко. Вони й провели для нас екскурсію інфраструктурною частиною парку. Пройти туристичними маршрутами, на жаль, ми не встигли, але й побаченого вистачило, аби зрозуміти, наскільки тут усе серйозно.
- При організації парку Беремицьке були проведені дослідження для з’ясування, що притаманно цій місцевості, а що є нетиповим. Відповідно до їх результатів, ми зробили розчистку й дотепер проводимо роботи з насадження й насівання різних видів рослин. Наші тварини перебувають у напіввільному стані і повинні мати чим самостійно харчуватися, - почала розповідь пані Ферльовська.
За її словами, яри довелося очищати від побутового сміття, яке скидалося в них роками, а значну територію - від робінії (псевдоакації, завезеної в Україну з Північної Америки). Її, як непоганий медонос для пасіки, насіяли тут колгоспники в 50-60-х роках минулого сторіччя. Та з часом робінія витіснила звідси все - сосни, берези, ліщину, інші види дерев і кущів, які тепер доводиться відновлювати. Для відтворення повного біологічного циклу завозяться сюди й необхідні для птахів мушки-комашки.
Офіційне відкриття парку відбулося 13 жовтня 2017 року. Його загальна площа становить близько 500 га, з яких 200 вже облагороджені й нанесені на карту. На ній позначено три туристичні маршрути. Вони прокладені лісовими стежками й дозволяють пройтися навісними містками над ярами, побачити штучні озера, реконструкції скіфських скульптур, старослов’янське капище. Та найбільша радість для відвідувачів - це зустрічі з дикими тваринами й птахами. Гуляючи парком, можна угледіти тарпаноподібного коника, європейську лань, муфлона, косулю, вепра й десятки видів птахів. Щоправда, якщо поводити себе тихо. Звірі, як відомо, галасу не люблять і при наближенні людей ховаються.
- За дві години сьогоднішньої прогулянки я побачив до 10 видів тварин і 30-40 видів пташок. З рідкісних у нас є червонокнижні кулик-сорока та чорний лелека, - зазначив Ростислав.
Він розповів, що багато видів тварин, які колись населяли цю територію вже або знищені людьми, або занесені до Червоної книги. Тому частину з них у парк доводиться завозити з-за кордону. Цього року тут мають з’явитися туроподібні - дикі корови, які в давнину мали півтори тонни ваги й метрові роги. Свого часу вони були найбільшими тваринами цієї місцевості. Повернути в чернігівські ліси сподіваються цьогоріч і зубра.
ДИКІ КОТИ, ГІГАНТ ФАЛАБЕЛЛА ТА ЛОСІ-СИРОТИ
Першими тваринами, яких ми побачили у просторому вольєрі, були величезні білі воли, одомашнені ще трипільцями. Це - кастровані самці української сірої степової породи великої рогатої худоби. Вони близькі до турів і їх дуже мало в Україні. Вага такого волика - одна тонна. Їхній розмір викликає захоплення. Тварини ручні й підходять до сітки, аби люди їх почухали. В уяві вимальовується запряжений такими волами чумацький віз, яким наші предки-чумаки їздили в Крим по сіль.
Наступним екскурсійним об’єктом став Музей диких котів. Інформація про цих тварин зібрана у приміщенні, облаштованому за сучасними європейськими стандартами - ніяких опудал! Тут можна переглянути фільми про життя кошачих у дикій природі, а потім піти побачити їх вживу. А ще в музеї пропонують політати над парком на квадрокоптері, одягнувши окуляри 3D-візуалізації. Враження, скажу, - незабутні.
Вольєрна частина музею досить велика і ще не дуже заповнена. Розгледіти нам пощастило тільки рись і двох лісових котів. Наші екскурсоводи сказали, що в дикій природі ці тварини вже не виживуть, оскільки звикли до людини і догляду.
У стайні, куди зазирнули дорогою, оглянули кілька порід коней. Найцікавіша з них - фалабелла. Представники цієї аргентинської породи є наймініатюрнішими у світі кониками. Вони розміром з велику собаку, менші навіть як поні. Коників привезли півроку тому з Бельгії. Самцю з кличкою Тучо там було де розгулятися й він за три роки став батьком 71 лошати. Перший приплід від нього в парку Беремицьке сподіваються отримати наступного року.
Біля воріт з вивіскою Міні-зоо наш гід Ростислав пояснив, що це означає не маленький зоопарк, а зоопарк найменших у світі свійських тварин. З різних країн світу сюди вже завезені малесенькі свинки (міні-піги), корівки породи декстер, сицилійські ослики. Коники фалабелла й камерунські кізочки, які поки що утримуються окремо, теж тут житимуть. У планах парку - закупити ще найменших овечок.
Міні-піги, як з’ясувалося, - дуже популярні в Європі тваринки. Їх часто утримують замість котів і собак. Вони швидко привчаються до лотка і є дуже чистоплотними.
Наша зустріч з лосями в парку була зворушливою Адже це тварини-сироти, врятовані людьми у лісі після того, як їхніх матерів, імовірно, застрелили браконьєри.
- Торік на Чернігівщині урятували лося Аслана, якого ми вигодували молоком. А зовсім недавно, буквально тиждень тому, в сусідньому селі Євминка грибники знайшли лосенятко жіночої статі віком близько двох місяців. Воно помирало й над ним уже кружляли ворони. Ми це лосеня теж забрали, назвали Євою і вигодували. Враховуючи те, що лось є зникаючою в Україні твариною і до 2050 року, за прогнозами, його може зовсім не стати, ми вирішили реалізувати соціальну програму з відновлення популяції. Створимо розплідник лосів і нащадків Аслана та Єви будемо реінтродукувати. Врятовані нами лосі є одомашненими і біжать на людей, що для них небезпечно, тому вони житимуть у великому вольєрі. А от їхній молодняк ми випускатимемо в ліс, де в нас ходять уже дві лосиці, - розповів Ростислав.
За його словами, повертати в природу в парку планують також фазанів і глухарів.
ВІДРОДЖЕННЯ БОРТНИЦТВА
Паралельно з відновленням популяцій представників дикої фауни, в парку зайнялися й відродженням старовинного бджільницького промислу - бортництва. Для цього в лісі, уздовж екостежок, розвісили з десяток бортів - вуликів-колод і окреслили подальші завдання.
За словами Ростислава, у парку Беремицьке повісили привезені із Житомирщини борті, які 50-100 років тому були в користуванні в отих самих архаїчних бортників - окремої касти людей зі своїми традиціями і обрядами. Зараз у парку стараються приманити до них бджіл і сіють неподалік духмяні трави.
Наступним етапом відродження старовинного промислу стане створення невеличкого музею-скансену. Це буде реконструйована хата бортника з усім її начинням. Відвідувачі тієї хатини зможуть спробувати вилити воскову свічку, скористатися знаряддями деревообробки тощо. А навколо музею є ідея створити навчальний центр із ведення бджільництва.
- Наші музеї мають бути живими - з історичною частиною і прикладною. Вони будуть розвиватися й розширюватись, - зауважила пані Тетяна.
БУДУТЬ СПЛАВИ ПО ДЕСНІ
Як туристичний об’єкт парк Беремицьке стає все більш популярним. Якщо в перший рік роботи (з травня 2017-го) його відвідало 700 чоловік, у 2018-му - 3 тисячі, то в поточному році тут розраховують прийняти вже 10 тис. відвідувачів. Аби досягти такої цифри, у парку створили належну інфраструктуру. Для проживання тут є котеджі та наметовий кемпінг, для харчування - кафе і зона барбекю, для проведення семінарів, конференцій, тренінгів - великий сучасний конференц-зал.
- Парк втілює проекти зі збереження культурної спадщини, співпрацює з університетами, проводить велику просвітницьку роботу, працює з дітками і громадами. Клуб юннатів Сіверщини - один з проектів нашої співпраці, - розповіла пані Ферльовська.
А її колега додав, що на сьогодні в парку реалізовано всього 10-20% ідей, і тому роботи попереду ще багато.
Один з напрямків, який тут хочуть розвивати - сплави по річці Десні спланованими маршрутами.
- Зараз ми говоримо з керівництвом Остерської ОТГ про створення маршруту, який би поєднав Юр’єву Божницю (залишок храму XI в Острі - авт.) і парк Беремицьке. Другий, дводенний маршрут, з ночівлею туристів в Острі, може з’єднати два заповідники - наш і парк Міжрічинський, - поділився планами менеджер.
За його словами, цього року в парку зберуть також реконструкторів давнини. На сьогодні є домовленість з обласним департаментом культури і туризму про проведення тут історичного фестивалю, який кілька років поспіль проводився в Чернігові у вересні.
- Буде великий кемпінг, приїдуть реконструктори Х століття з 9-ти країн світу. Люди одягатимуться і житимуть так, як жили їхні предки в Х сторіччі. У програмі будуть лицарські бої, різні атракції, концерти, ярмарок. Дата проведення фестивалю узгоджується, - поінформував Ростислав.
Для Остерської ОТГ наявність такого чудового парку - великий плюс. По-перше, це робочі місця: стаціонарних - 30, сезонних - до 100, і їхня кількість зростатиме. Працюють тут, в основному, жителі Остра та навколишніх сіл. По-друге - податки, й чималі. За словами заступника Остерського міського голови Андрія Скидана, торік Беремицьке сплатило в місцевий бюджет близько 1 млн грн. Радує місцеву владу і доброчинна допомога колективу парку громаді. Є необхідність - розчистили дороги від снігу, є потреба - дали кошти на ремонт клубу в селі.
- Наша співпраця є плідною і потрібною людям, - зауважив Скидан.
Залишали ми парк задоволені і щасливі, з бажанням повернутися сюди знову й привезти свої родини. Прогулятися разом екологічними стежками, дати дітям можливість погладити коників і лосів, послухати дивовижні звуки населеного різною живністю лісу. Отже, парк Беремицьке чекає і вас. Єдине, що засмучує і стримує потік туристів - це погана під’їзна дорога. Тому й дорожників тут теж чекають.
Програма U-LEAD з Європою фінансується спільно Європейським Союзом і державами-членами - Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією і підтримує реформу децентралізації та її секторальні напрямки.
Наталія Потапчук, Чернігів-Беремицьке
Фото автора і Віктора Кошмала