Вже п’ять років поспіль українці, що мешкають у Гаазі, традиційно відзначають День Незалежності України на воді
А саме: плаваючи каналами міста з жовто-блакитним прапором, у традиційному одязі, співаючи українських пісень. У такий спосіб вони хочуть, щоб нідерландці побачили, почули і відчули Україну. І схоже, що принаймні, двоє голландців, які були на човні, пустили Україну у свої серця. Вони зупинили човен просто посеред каналу і разом з українцями, тримаючи руку на серці, співали наш національний гімн.
ВИШИВАНКОВИЙ ЗАПЛИВ
Човен швартується біля причалу, двоє голландців розкладають жовто-блакитні подушки для сидіння. “Це наш човен”, - подумала я, і вже була готова стрибати всередину. Та виявилося, що наші патріотичні кольори просто до вподоби місцевим.
Вулиця біля каналу перетворилася на справжній подіум. Жінки, діти та чоловіки у вишиванках гордо крокували до каналу. Організатор святкування Людмила Лісовська каже, образ треба доповнити. Вона дістає намиста, у жінок, дівчат та маленьких дівчаток розбігаються очі. Кожна обирає собі прикрасу, головне, щоб пасувала до вишиванки. Голландці дають команду, що човен готовий. Вмостившись на жовто-блакитних подушках для сидіння, жінки надівають на голови віночки, чоловіки розгортають український стяг. Човен рушає.
Це мій перший заплив каналами Гааги. Я була дуже здивована, що можна пропливти, наприклад, під центральним вокзалом, щоправда треба дуже сильно пригнутися, щоб не розбити голову. Іноді траплялися такі низькі мостики і перегорожі, що навіть доводилося лягати у човен. Часом двоє голландців, які керували човном, дуже хвилювалися. Вони голосно кричали і сигналили, щоб ніхто не надумав бодай трохи підняти голову. Нагадувати українцям, що пливуть вони не по широкому Дніпру, почали після того, як двоє чоловіків встали у човні у весь зріст і здійняли догори прапор, попереду був один з низьких мостів, але, звісно, усі встигли пригнутися.
Дівчата завели українських пісень. І здавалося, що голландці добре розуміють, про що співають. Вони навіть смикали українців, які гарно володіють нідерландською і просили перекласти та пояснити українську народну пісню “Ти ж мене підманула”. Пам’ятаєте таку?
Ти казала в понеділок
Підем разом по барвінок,
Я прийшов, тебе нема,
Підманула-підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене молодого
З ума-розуму звела…
А ще просили заспівати на біс Червону руту.
“Ми завжди присвячуємо цей заплив Дню Незалежності України. Ми співаємо разом, на нас з берегів дивляться люди. І вони будуть шукати, що таке жовто-блакитне, що таке чорно-червоне, що таке віночки, що таке вишита сорочка”, - розповіла організатор заходу Людмила Лісовська.
І дійсно, жоден човен, що пропливав повз, не залишився байдужим. Люди аплодували, питалися: звідки ми і що святкуємо.
ВИБОРЮВАНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Українській незалежності – 28 років. Вона народилася 24 серпня 1991 року. Саме тоді Верховна Рада ухвалила історичний документ - Акт проголошення незалежності України. Хоча ні, насправді вона тоді відродилася. Це було відновлення державного суверенітету, за який українці так довго боролися. Та за право на самовизначення, свободу та самостійну державу доводиться боротися й досі. Вже шість років триває війна. Пані Людмила показує нагороди, які вона отримала разом із головою фундації “Українці в Нідерландах” за допомогу українським бійцям.
“Це у мене відзнака президента України Петра Порошенка. Це для двох осіб. Це за гуманітарну участь в антитерористичній операції, і ось така медалька, дуже гарна, і для нашої голови фундації “Українці в Нідерландах”. А це є відзнака, яку ми отримали за п’ять років, за збір коштів, за купівлю позашляховиків, дефібриляторів…”, - каже жінка.
Очі пані Людмили наповнюються сльозами. Ледь стримуючись, вона продовжує розповідати, як збирали і передавали гуманітарну допомогу, ліки та одяг. Допомагали не лише пораненим у госпіталях, а й вимушеним переселенцям та школам.
“Тільки по Гаазі за п’ять років було зібрано майже 18 тисяч євро“, - згадує Людмила Лісовська.
Вона показує фото-звіти, пости та відео від вдячних бійців. І наголошує, українці у Нідерландах продовжують надавати допомогу. Організовують благодійні дискотеки, зібрані гроші йдуть на підтримку українських захисників.
Двоє голландців розгублено слухають. Вони не можуть збагнути, чому жінка, яка ще кілька хвилин тому заводила веселих українських пісень, раптом почала ледь стримувати сльози.
ГІМН УКРАЇНИ НА КАНАЛІ
Човен доплив майже до Схевенінгена – одного з районів Гааги, що розташований біля узбережжя Північного моря. Люди засмагають у кущах та час від часу реагують на наш яскравий жовто-блакитний човен і традиційно вбраних українців.
Голландці жартують, у море не попливем. Розвертаємося у напрямку до причалу, з якого стартували. Набравши повітря, глибоко вдихнувши, народ встає, кладе руку на серце і починає співати гімн. Пані Людмила пояснює, традиційно подорож завершують саме так. Голландці почали фільмувати, як українці виконують гімн своєї країни. І що найбільше вразило, вони зупинили човен посеред каналу, коли ми підпливали до низенького мосту, та попри те, що за нами пливли інші човни, ці двоє голландців дали українцям доспівати. Люди, що терпляче чекали позаду, теж заслухалися. Виконання відзначили оплесками.
Ірина Драбок, Гаага
Фото автора