Рішення ЄСПЛ щодо люстрації не означає відміни Закону «Про очищення влади»

Днями Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, в якому визнав, що права п’яти люстрованих чиновників часів Януковича було порушено

Протягом трьох місяців Україна має право оскаржити це рішення.

Але ситуація диктує запитання. Чи є загроза, що всі п’ять тисяч звільнених після 2014 року чиновників доводитимуть в Євросуді, що їхнє звільнення це помста? Наскільки це серйозний виклик для України? На чому слід наголошувати, готуючи оскарження?  До чого готуватися Україні? І чи не стануть наші історичні рішення пасткою? Чого там більше: політики чи юриспруденції?

Ці запитання ми поставили відомим юристам.

ІСТОРІЯ ЗАСТОСУВАНЬ ЛЮСТРАЦІЙНИХ ЗАКОНІВ У СВІТІ НЕ ЗАКІНЧИЛАСЯ

Микола Сірий, правознавець, вчений секретар, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, свого часу один з двох офіційних претендентів на посаду директора НАБУ:

-Весь цивілізований світ розуміє, що інструменти люстрації можливі та допустимі. І вони використовуються у надзвичайних ситуаціях. А коли країна виходить з надзвичайно глибокої, складної політичної кризи, то ситуація є надзвичайною. І цей вихід супроводжується руйнацією державних механізмів, які треба відновлювати і відновлювати швидко, бо це пов’язано із загрозою функціонування держави.

У такому випадку допускається ухвалення люстраційних законів, які передбачають швидке відсторонення значної кількості державних чиновників, або службових осіб держави, щоб швидко перезапустити механізм держави. Але таке звільнення має бути пов’язане із доведенням факту причетності тих чиновників до попередньої влади, яка призвела до глибокої політичної кризи.

Демократичні країни допускають такий інструмент, розуміючи, що це фактично єдиний з інструментів, який дозволяє провести процес відновлення державних механізмів.

В умовах звичайного життя країни люстраційний інструмент не допускається, тому будь-які спроби запровадити люстрацію чи внести зміни в люстраційний закон, щоб щось посилити, вони не вітаються.

І ми також були свідками, що спроби окремих представників влади ініціювати зміни до люстраційного законодавства зустріли серйозну критику і всередині країни, і за її межами.

Європейські судді також розуміють особливості люстраційних законів, і тому до судової оцінки і наслідків застосування вони ставляться обережно і в режимі звуженого тлумачення.

Тому Європейський суд і вказує на те, що держава, хоча і застосовує люстраційний закон, має слідувати вимогам правової визначеності, має застосовувати інструменти індивідуалізації, санкцій, обмежень, покарань відносно тих чи інших осіб. Тому коли держава огульно застосовує люстраційні механізми, Європейський суд звертає на це увагу і буде звертати на це увагу у майбутньому.

Але це не означає, що Європейський суд перекреслює застосування люстраційних механізмів. Відповідно у нашому випадку звернення до Європейського суду були можливі, вони частково реалізувалися, але це не означає, що історію застосування люстраційного механізму буде переписано. Ми будемо мати лише часткові уточнення у цьому процесі.  

Важко спрогнозувати поведінку кількох тисяч чиновників, я би не брався з цього приводу робити якісь прогнози. Просто, що стосується України, у тому числі при зміні влади, держава повинна зберігати сталість функціонування державних інститутів і розуміти, що процедури люстрації були застосовані 2014 року, як дії екстреного, особливого, надзвичайного характеру. Але це були вимушені дії.

І далі ставимо крапку, не переписуючи цю позицію, і йдемо далі. Ті ж особи, які були відсторонені, вони мають можливість доводити свою правоту. Бо відносно одних це відсторонення відбувалося у відповідності до закону про люстрацію, відносно інших була застосована надмірно формальна процедура, яка дала їм можливість через суд захищати свою позицію. 

Історія застосування люстраційних законів у світі не закінчилася. Світ ще буде бачити чимало прикладів застосування таких законів, коли країни будуть заходити в серйозні, глибокі  політичні кризи, будуть виходити з цих криз і будуть змушені застосовувати такі екстраординарні засоби.

І це абсолютно об’єктивні речі, як і революції, які відбувалися, відбуваються і будуть відбуватися в тих чи інших країнах. Це теж об’єктивні речі та процеси. Тож ті, хто дружать із здоровим глуздом і в Європі, і в Україні, це розуміють і саме так до цього ставляться.

Я НЕ БАЧУ НАДТО ВАЖКИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ НАШОЇ ДЕРЖАВИ У ЗВ’ЯЗКУ З РІШЕННЯМ ЄСПЛ

Валентина Теліченко, адвокат та правозахисник, 9 разів представляла інтереси громадян України в Євросуді:

-Я не бачу аж надто важких наслідків для нашої держави у зв’язку з рішенням ЄСПЛ щодо осіб, котрі стверджували порушення їхніх прав через застосування до них закону про люстрацію.

У цьому рішенні Суд визнав порушення права на справедливий суд трьох із п’яти заявників, бо тривалість судового процесу, в якому вони оскаржували звільнення з посади, була неадекватно великою – понад чотири з половиною роки. Це порушення не стосується власне закону про люстрацію.

Але також, Суд визнав, що наш закон про люстрацію недосконалий, бо не передбачає достатньо особистісного підходу, тобто не дає достатньою мірою механізмів оцінювання діяльності конкретної особи, яка підпадає під його дію. Це не нове для нас, Венеціанська комісія і раніше звертала нашу увагу на це, Суд навіть цитує її рекомендації.

Усі 5 тисяч чиновників не отримають компенсації з того приводу, що були звільнені свого часу відповідно до Закону «Про очищення влади». Ті з них, хто оскаржував до суду своє звільнення з посади, якщо вони пройшли всі три рівні оскарження, остаточне рішення не на їхню користь і від дати ухвалення касаційного рішення не минуло півроку, ще можуть звернутися до Європейського Суду.

Зрештою, в Суді вже є понад сотня скарга на застосування закону про люстрацію, але я думаю, імовірність того, що Суд ще розглядатиме справи про український закон про люстрацію, не велика. ЄСПЛ  перевантажений, його завдання насамперед дати державам-учасницям стандарти.

Рішенням від 17 жовтня Суд вже дав Україні своє тлумачення, отож тепер наша держава повинна виконати рішення Суду та внести зміни до недолугого закону.

Хоча, мушу зазначити, Україна не виконує вчасно рішення Суду в частині усунення передумов до повторення порушень прав людини, які вже було проаналізовано в конкретній справі і є рішення Суду. У реєстрі Комітету Міністрів Ради Європи ми бачимо надто багато рішень Суду щодо України, які досі не виконані.

Рішення ЄСПЛ не дає права ані на автоматичне поновлення на посаді, ані на отримання компенсацій усім, хто був звільнений на підставі Закону «Про очищення влади». Також це рішення не дає підстав на отримання заробітної платні за період нібито вимушеного прогулу. Отже спекуляції про те, що Україна витратить величезні кошти на відшкодування, не мають реалістичного підґрунтя.

ОХОЧІ ВІДНОВИТИСЯ НА СЛУЖБІ, ЦЕ ШВИДШЕ ЗА ВСЕ ЗРОБЛЯТЬ

Олена Тіщенко, юрист-міжнародник, у минулому - керівник Управління по забезпеченню повернення активів, одержаних злочинним шляхом:

-Позиція більшості провідних світових юристів по відношенню до люстрації, а ми свого часу обговорювали це з головою GREKO (міжнародна організація Ради Європи, яка моніторить законодавства країн на відповідність антикорупційним стандартам - авт), - негативна. Моя в тому числі. Існує презумпція невинності, і відповідальність повинна наступати за конкретні дії. Більш того, як не дивно, люстрація породжує безкарність, оскільки створює для народу видимість донесення відповідальності і є ширмою для подальшої корупції.

Я не думаю, що всі 5 тисяч звільнених підуть у суд, бо технічно це складно і дорого. Але охочі відновитися на службі це швидше за все зроблять. І через український суд продавлять своє відновлення.

Цими рішеннями явно закладається основа для скасування закону як такого. Історично люстрація була більш-менш виправдана при існуванні режимів, визнаних злочинними. В Україні все нею і закінчилося, тому по суті вона незаконна також. Якби Януковича і його оточення звинуватили в захопленні влади, тоді переслідування його вертикалі було б більш виправдано з точки зору права.

РІШЕННЯ ЄСПЛ МАЄ БУТИ ЗАСТОРОГОЮ, ТИМ, ХТО ХОЧЕ ПРОВОДИТИ ЛЮСТРАЦІЮ ПРОТИ ЧИНОВНИКІВ ПЕРІОДУ ПОРОШЕНКА

Антон Каганець, адвокат Міжнародної юридичної фірми Integrites:

-Якщо повернутися в 2014 рік, то легко згадати, як багато було запитань та застережень проти люстраційного закону, у тому числі із боку Венеційської комісії, яка вказувала на надто широке коло люстрованих, на те, що це відрізняється від процедур люстрації, які застосовувалися в пострадянських країнах.

Наскільки я розумію, через згадані підстави нещодавно Європейский суд визнав порушення прав людини кількох люстрованих осіб. Одна з підстав чому ЄСПЛ визнала порушення прав людей – занадто широке застосування люстрації.

Те, що відбулося в Європейському суді – очікуваний наслідок. І, на мій погляд, це рішення має бути засторогою, оскільки зараз знову лунають заклики проводити люстрацію вже проти чиновників періоду Порошенка. Нинішні ініціатори люстрацій мають бачити, до яких результатів проводить ось така, не у всіх деталях продумана люстрація.

Можемо багато говорити про справедливість чи несправедливість рішення ЄСПЛ, але по факту Україна має сплатити по 5 тисяч євро і є ймовірні ризики, що це не останні позови.

Думаю, що відповідачам з боку держави слід відстежувати, час, який минув від звільнення, бо дехто із люстрованих вже втратив час для позову, хтось не судився у вітчизняних судах і тому не має права подавати позову до ЄСПЛ.

ЄСПЛ при цьому написав цікаву річ: мовляв, під час люстрації не розглядалося питання про те, наскільки конкретно дія людини, яка підпадає під люстрацію, сприяла корупції та захопленню влади Януковичем. Розумію цю правову позицію. А з іншого боку, люстрація на те і є люстрація, що це обмеження доступу без скрупульозного розслідування чи винна особа, чи ця посада сама по собі могла сприяти корупції і нема необхідності проводити кримінальне провадження та встановлювати винуватість чи не винуватість особи.

Але ЄСПЛ написав як написав. Звісно політики та суспільство міркує, що будь-які чиновники керівної ланки часів Януковича, працюючи в системі, апріорі погоджувалася на ті правила гри, які існували. Але не факт, що кожен з п’яти тисяч осіб наживався, займався розкраданням чи привласненням.  Гадаю, що у нас не з’ясовувалося, чи просто людина закривала очі на якісь незаконні речі, чи дійсно чинила дії, які призвели державу до збитків.

Але рішення ЄСПЛ ухвалено. Думаю, що Україні варто спробувати його оскаржити і заодно провести більшу чи меншу  інформкампанію, яка б пояснювала всім, і суспільству, і західним інституціям, чому приймалося рішення про люстрацію.

Зрештою, є таке поняття як «необхідність у демократичному суспільстві». Дуже розмите поняття і ЄСПЛ ним часто користується. Тож ми також можемо стверджувати, що доцільно було звільнити всіх, бо інакше систему не змінити.

Лана Самохвалова, Київ