Ще чотири роки у Польщі одноосібно правитиме правоконсервативна “Право і Справедливість” (PiS)
Результати недільних парламентських виборів у Польщі підтвердили попередні прогнози, що правоконсервативна партія “Право і Справедливість” (PiS) збереже владу і знову сформує уряд країни. Утім, ложкою дьогтю в бочці з медом є перемога опозиції в Сенаті, що дещо ускладнить життя партії Качинського.
КАЧИНСЬКИЙ І ПУСТОТА
У 2010 році тогочасний прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск в інтерв’ю тижневику “Wprost” заявляв, що його політична сила “не має з ким програти”. І дійсно, в 2011 році його “Громадянська платформа” (PO) знову перемогла на парламентських виборах. Але ті часи давно минули. Тепер цю фразу про свою політичну силу може сміливо говорити непримиренний політичний опонент Туска Ярослав Качинський. Друга поспіль перемога PiS на виборах до Сейму Польщі зараз навіть є ще більш переконливою, ніж перемога PO вісім років тому: партія Туска тоді змушена була шукати коаліційного партнера, а зараз у Качинського немає такої потреби. “Право і Справедливість” на цих виборах до Сейму отримала рекордну підтримку виборців за останні 30 років – 43,6%. PiS матиме у Сеймі 235 депутатів (за необхідного мінімуму в 231 мандат для створення коаліції). Відтак, Качинський і партнери, як і в нинішньому складі нижньої палати парламенту, правитимуть самостійно. Уже відомо, що прем’єр-міністром знову буде Матеуш Моравецький, а новий уряд повністю сформується за два-три тижні. Не виключено, що в ньому залишиться значна частина нинішнього складу урядовців.
Радість право-консерваторів з перемоги у Сеймі підігріває також факт, що на відміну від попередніх виборів 2015 року, коли спостерігався чіткий розподіл за географічною ознакою між прихильниками чинної влади й опозиції (захід країни, в основному, голосував за лібералів із PO, а схід - за право-консерваторів із PiS), зараз картина змінилася. Політсила Качинського на виборах до Сейму перемогла в 15-ти з 16-ти воєводств, програючи лише у бастіоні лібералів - у Поморському воєводстві (Гданськ).
Що нинішня перемога дає PiS? По-перше, впевненість у власних силах. У тому, що соціально орієнтована політика, адресована полякам із відносно невисоким рівнем доходу, жителям сіл і невеликих міст, дає свої результати і поступово знаходить прихильників і у великих містах. Ще б пак! Програми “500+” (допомога 500 злотих на дітей до 18-ти років, “Житло+”, відміна податків для молоді до 26-ти років та багато інших), що сприяють зростанню доходів фізичних осіб, просто не можуть не подобатися пересічним полякам. Водночас, гасла опозиції щодо встановлення авторитаризму влади, порушення демократичних стандартів, руйнування судової системи країни правлячою партією, насправді, не справляють враження на більшість громадян Польщі.
По-друге, ці результати переконують Качинського і його однопартійців у тому, що зовнішня політика країни також ведеться у правильному руслі, а непрості відносини з Єврокомісією, що впливають і на загальний імідж Польщі на міжнародній арені, зовсім не є якимось визначальним чи навіть дуже важливим фактором для поляків.
Утім, з іншого боку, не можна однозначно сказати, що для PiS усе пройшло дуже гладко. У виборах до верхньої палати польського парламенту перемогла опозиція. Відтак, на відміну від чинного складу Сенату, де беззаперечну більшість мали соратники Качинського, у новому складі їх буде меншість. Опозиційні сили під час виборчої кампанії до Сенату домовилися щодо спільних кандидатів на всіх округах і ця тактика дала позитивний результат: сумарно опозиційних кандидатів у верхній палаті буде 52, а представників PiS – 48. Качинський уже відреагував на таку ситуацію, підкресливши, що це нічого не змінює: Сенат не зможе заблокувати законів, які прийматиме Сейм, підконтрольний PiS. Максимум, що може зробити опозиція в Сенаті, так це дещо пригальмувати ухвалення законів шляхом внесення своїх поправок, які потім повинен розглянути Сейм. Складно не погодитися з логікою Качинського, хоча можна здогадуватися, що цей факт не особливо тішить владу.
PiS й надалі намагатиметься зберігати прихильність населення соціалкою. Підтримка партії влади залишатиметься високою доти, доки у країні зберігатиметься позитивна економічна кон’юнктура, що даватиме змогу фінансувати різноманітні соціальні проекти.
ОПОЗИЦІЯ: У ПОШУКАХ НОВИХ ІДЕЙ
Опозиційні сили, які потрапили до парламенту, можуть по-різному сприймати результати виборів. Ліберальна “Громадянська коаліція” (KO) ставила собі за мету набрати мінімум 30% голосів, що змушувало б Качинського шукати собі коаліційного партнера. У випадку, якщо б це не вдалося, то в опозиції відкривалися перспективи сформувати свою коаліцію. Але, їхні очікування не справдилися: колишні однопартійці Туска отримали лише 27,4% по країні, та й у перерахунку на мандати вони їх матимуть на кілька менше, ніж у 2015 році. Завдання мінімум не виконано, а відтак у найбільшій опозиційній партії вже звучать думки про кризу лідерства та необхідність свіжих ідей.
Не виключено, що до кінця року у “Громадянської платформи” з’явиться новий лідер. Навряд чи ним стане Туск, каденція якого на посаді президента Євроради завершується в листопаді. На початку року він виявляв більшу активність у Польщі під час виборчої кампанії до Європарламенту, що могло свідчити про підготовку грунту для повернення до польської політики. Але в осінній національній виборчій кампанії його вже майже не було помітно. Це може свідчити, що Туск навряд чи повертатиметься зараз у внутрішню політику. Підтвердженням є нещодавня поява неофіційної інформації про те, що Туск може очолити найбільш впливову на сьогодні в Європі Європейську народну партію. Відтак, свіжі кадри доведеться шукати опозиції всередині країни. Досить непогані шанси вирости у лідера опозиції має молодий і харизматичний мер Варшави Рафал Тшасковський. Але час покаже. Сам Тшасковський намагається не випереджувати події.
Водночас, три інші опозиційні сили, загалом, можуть бути задоволені своїми результатами. Об’єднані ліві, яких не було у чинному складі парламенту, матимуть 49 мандатів і стануть третьою за розміром фракцією у Сеймі. Консервативна “Польська коаліція”, яка включала “селян” і частину руху Кукіз’15, також може говорити по відносний успіх із 30-ма своїми депутатами під склепінням будинку Сейму.
Ультранаціоналісти та “друзі Путіна” матимуть найменш чисельне представництво у Сеймі – 11 депутатів. Проте, можна не сумніватися, що їх буде досить добре чутно. Їхня позиція щодо виведення військ НАТО з Польщі, розриву відносин із ЄС, поглиблення відносин із Росією і критичного ставлення щодо стосунків із Україною, хоч і залишається епатажною у польському суспільстві, має і багато прихильників. За них на цих виборах проголосувало понад 1,2 млн виборців і здається це не межею їхніх бажань. Саме у такому руслі слід оцінювати ініціативу “Конфедерації” щодо визнання цих виборів недійсними у зв’язку із тим, що державні ЗМІ перед виборами не опублікували соцопитувань, за даними яких ця сила перетнула виборчий бар’єр. На думку “конфедератів”, це могло знеохотити потенційних виборців голосувати за них.
Швидше за все, якщо в Польщі не станеться якихось політичних землетрусів, у наступні чотири роки опозиційні сили в Сеймі будуть статистами, які спостерігатимуть як однопартійна правляча більшість ухвалює закони. Вочевидь, із часом фракція PiS навіть побільшає за рахунок “перебіжчиків” із лав консерваторів, а, можливо, навіть і націоналістів, як це вже бувало у нинішньому складі парламенту. Для ліберальної опозиції зараз настає час глибокої рефлексії, пошуку нових ідей і внутрішніх змін, аби ставати більш привабливими .для електорату
ВИБОРИ У ПОЛЬЩІ ТА УКРАЇНА
У парламентських виборах до Сейму брали участь кілька етнічних українців. Однак, жоден із них не здобув депутатського мандату. Це означає, що у наступному складі польського парламенту, зрештою як і в нинішньому, не буде українського представництва. Це не дуже позитивна звістка, особливо на фоні того, що українська діаспора і трудова міграція в останні роки різко зросла. Важливо було б періодично з трибуни Сейму артикулювати меседжі, важливі для української громади в РП.
Глобально політика польської держави щодо України не зміниться, адже при владі у Польщі залишається та ж політична сила, і її вплив не поменшає. Відтак, можна спрогнозувати, що найближчим часом в українсько-польських відносинах спостерігатиметься подальше потепління, викликане рішенням української влади про відновлення ексгумацій польських жертв в Україні. Історична політика у стосунках із сусідами і надалі матиме дуже важливе значення в уряді PiS. Тому можна припустити, що періодично на лінії Варшава-Київ й надалі виникатимуть різні суперечки, які потрібно буде вирішувати. Утім, варто сподіватися, що вони все ж не матимуть визначального значення для двосторонніх відносин, як це, фактично, було в останні роки.
У Сеймі Польщі з’являться відверті “друзі Путіна”, яких не було у чинному складі парламенту. Хоча їх буде небагато, але можна очікувати періодичних виступів з трибуни Сейму представників “Конфедерації” з меседжами про громадянську війну на Донбасі чи “російський” Крим. Це реальність, з якою потрібно буде рахуватися.
Юрій Банахевич, ВАРШАВА